У 2011 році 4-го лютого Луганщина відсвяткувала річницю від дня народження К.Є. Ворошилова. По місту пройшли урочисті заходи, у деяких школах відбулися позакласні читання про героя революції і громадянської війни, яким має пишатися Луганщина. Заходи проходили при підтримці обласної Ради Луганська...

Цей публіцистичний нарис — призначений всім, хто цікавиться правдивою історією Луганщини. В неї автор розвінчує радянський міф про цю людину як про чесного комуніста, геніального полководця і першого червоного маршала з народу, державного і політичного діяча; показує, яким був справжній Ворошилов – малоосвіченою, заздрісною і нікчемною особою, організатором терористичних акцій у передреволюційному Луганську і політичних репресій серед донського козацтва та вищого військового складу Радянської Армії, а також Голодомору українських селян.

Вступ

Книга «Справжній Ворошилов», автор І. Магрицькая

Радянський період нашої історії був надзвичайно багатим на героїв, життя яких було зразковопоказовом для кількох поколінь громадян «країни рад». Над героїзацією обраних владою осіб тоді працювала могутня ідеологічна машина.

Наш земляк Климент Єфремович Ворошилов (наро- дився він 4 лютого 1881 р. в селі Верхньому Бахмутського повіту Катеринославської губернії – сьогодні це територія Лисичанська; помер 1969 р. в Москві) був піднесений владою на найвищий героїчний п’єдестал.

Ворошилов був настільки видатною особистістю в колишньому СРСР, що ще за життя його ім’ям було названо чимало населених пунктів (тільки наш обласний центр нази- вався на його честь Ворошиловградом цілих 43 роки – 1935- 1958, 1970-1990 рр.), численні райони різних міст, ву­лиці, л колгоспи, радгоспи, заводи й гірські вершини; кращим снайперам вручали значок «Ворошиловский стрєлок»; важкий радянський танк називався «КВ» («Клим Ворошилов»).

Климент Єфремович був Маршалом СРСР, двічі Героєм СРСР, Героєм Соціалістичної Праці, Почесним громадяни- ном таких міст, як Ізмір (Туреччина) і Ростов (Росія). Во- рошилов нагороджений вісьмома орденами Леніна, шістьма орденами Червоного Прапора, орденом Суворова І ступеня.

А членом Комуністичної партії він був не багато й не мало, а 66 років! Ворошилов мав такі компартійні клички: Клим, Клімов, Єфремов. Тому не знаю, як Вам, шановний читачу, а мені спочат- ку видалося дивним те, що 130-ті роковини цього комуніста аж до самих кісток запропонували урочисто, на обласному рівні, відзначити не його політичні побратими – луганські комуністи, а «регіонали» за ініціативою депутата Луганської міськради Олександра Болдиря.

Аргументував необхідність такого святкування ще один «регіонал» – Луганський голова Сергій Кравченко: за його словами, завдяки Ворошилову був реставрований після війни паровозобудівний завод, у Луганську з’явився перший трамвай, мостові та каналізація.